Радіо онлайн

Погода

Глибочок 

Відправити СМС

Телефонна книга

Наші друзі

Виправ помилку.

Система Orphus




Вітаю Вас Гість | RSS

| | | |
Головна » 2016 » Лютий » 10 » За кошти побратимів на приміщенні Глибочанської школи встановлено меморіальну дошку загиблому в зоні АТО Олександру Черепасі
22:57
За кошти побратимів на приміщенні Глибочанської школи встановлено меморіальну дошку загиблому в зоні АТО Олександру Черепасі



Сашко Черепаха... Другий з чотирьох бійців-земляків що загинули у зоні бойових дій на Донбасі. В таких ситуаціях по смерті кажуть: "Ви знаєте, яким він хлопцем був?" Знають його земляки, як порядну людину; знають і бойові побратими, які вважають Олександра Івановича справжнім героєм. Там, на фронтових дорогах, будучи у подвійномукотлі під селом Чорнухіно, в районі уже окупованого Дебальцевого, слугував їм і за товариша, і за матір, і за батька: і для молодших від себе, і для старших. Хто його знає, чого там, на передовій, Сашко проявляв таку родинну турботу? Можливо, через те, що сам не відчував того тепла, особливо - материнського. Після смерті батька він, практично не спілкувався з тією, котра народила. Власне, півтора деедтка літ син-одинак до матері не горнувся. Та й вона не шукала з ним спілкування.

Отож друзі-побратими, демобілізувавшись з війни, вирішили виготовити Олександру Черепасі меморіальну дошку й встановити її на приміщенні Глибочанської школи, яку герой закінчив у 1985 році. Її відкриття відбулося в понеділок, 1 лютого, напередодні була річниця загибелі відважного мінометника.

На урочистості прибули вдова покійного Валентина Черепаха, колишні бійці 30-ї механізованої бригади, голова районної ради Юрій Солодкий, заступник голови райдержадміністрації Віктор Задорожний, директор ПОП "Зоря" Сергій Тирса, Глибочанський сільський голова Валентина Горбань, депутат районної ради, головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги Володимир Пересунько, начальник відділу освіти райдержадміністрації Ольга Ільченко, заступник Тростянецького військового комісара Руслан Горобець, волонтери, жителі села.

Меморіальну дошку відкрили побратими Олександра Івановича Дмитро Дубок та Олександр Черепанов. Освятив її священик Української Православної Церкви Київського Патріархату отець Валерій.

Перед присутніми виступили заступник військового комісара Руслан Горобець та товариш Олександра, боєць тридцятої механізованої бригади Сергій Фортуна. Цих чоловіків звела війна. Сергій Миколайович з Олександром Івановичем подружилися ще у Новоград-Волинському, де дислокувався їх військовий підрозділ. А того злополучного 31 січня 2015 року доля розпорядилася так, що вони в різних місцях виконували бойове завдання. Сашкові Черепасі довелося відстоювати село Чорнухіно. Там було справжнє пекло. Проти українських Збройних сил, крім банд-формувань сепаратистів, працювала тринадцята десантна бригада регулярних російських військ. Проти невеличкого поста вороги виставили чотири танки, територія нашого війська обстрілювалася мінометами 20-го калібру, гранатометами і важкою артилерією. „Як потім мені розповідали однополчани, там усе горіло, - сказав, трохи оговтавшись, - Сергій Фортуна. - Хлопцям було наказано відступати. На позиції залишилася одна БМП (бойова машина піхоти), яку обслуговували Сашко з Ігорем. Вони вискочили з машини й зайняли оборону за бетонними блоками. Поки наші хлопці відступали, герої відкрили вогонь. Ворог усі свої сили спрямував у одну ціль. А потім танк майже впритул вистрілив по засідці захисників. Життя їхнє враз обірвалося. Забрати тіла загиблих окупанти не дали. Вже потім стало відомо, що наші побратими покоїлися в морзі окупованого Луганська, і ледь не через місяць їх виміняли на загиблих сепаратистів”. Сергій Фортуна не приховував сліз, бо надійного друга важко втрачати.

Власне, сліз не приховував ніхто з присутніх на урочистостях з нагоди відкриття меморіальної дошки.

Далі урочистості відбулися в залі бойової слави у приміщенні навчального закладу. Директор школи Валентина Дригант сказала, що вчительський та учнівський колективи цінують память про Олександра Черепаху. Напередодні роковин його смерті відбувся спортивний турнір на призи колишнього учня школи. То ж директор ПОП „Зоря” Сергій Тирса та Глибочанський сільський голова Валентна Горбань нагородили переможців цінними призами та кубками. Класний керівник Олександра Івановича Ніна Саміленко розповіла про те, що її учень був надзвичайно порядним і людяним. Він нікого в житті не образив і нікого не залишив у біді. Вона присвятила Сашкові та його побратимам вірші (дивіться нижче).

Також Ніна Петрівна внесла пропозицію створити у Глибочанській школі клас побратимів. Такого немає поки що ніде в Україні. До нього увійшли двадцять шість учасників бонових дій та волонтерів.

Після поминального обіду бійці 30-ї механізованої бригади побували біля обеліска поля, названого на честь кращого механізатора ПОП "Зоря" Олександра Черепахи та на його могилі в селі Скибинці.











Джерело: "Тростянецькі Вісті". Анатолій Савченко.


ГЕРОЙ НІКОЛИ НЕ ВМИРАЄ
Ніна САМІЛЕНКО.

Наш Сашенка, наш воїне, герою,
Твоя зоря погасла за пітьмою.
Цей рік такий важкий без тебе.
Не так вже й світить сонце з неба.


Важкі тепер ці спогади у нас,
Любив ти школу, рідний клас,
Ми дружно вчилися, гуляли,
Берізки класом всім саджали...


Твоє життя, наш ангел-сину,
Продовжить, віримо, цю Україну,
І ниви золоті, де хліб плекав,
Ми пам'ятаємо, це ти їх захищав.


Твої сьогодні в школі побратими,
Що в бій за Україну з мужністю ходили,
А твоє серце з нами назавжди палає,
Герой ніколи не вмирає!


ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ПОБРАТИМАМ О. ЧЕРЕПАХИ
Ніна САМІЛЕНКО.

Коли закінчиться війна,
Зійдуться побратими
І гірко вип’ють все до дна,
Що на війні лишили.

Коли закінчиться війна?
Ніхто не знає...
І пам’яті горить свіча
Про тих, хто був там поряд з вами.

В окопах падали не раз,
Коли стріляли «гради»,
Грудьми своїми повсякчас
Товаришів ви прикривали.

Коли закінчиться війна,
Сини народяться русяві та чорняві,
Ви побратимів візьмете в куми,
Щоби синів ростили разом з вами.

На серці рана ще ятрить,
Ще не спите ночами,
Коли ж закінчиться війна,
Якої в нас ніяк не ждали?

Війна закінчиться,
Хай що! І прийде мир у кожну хату.
Ви горе й смерть перемогли,
Таких, як ви, не подолати.

Переглядів: 221 | Додав: Administrator | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright MyCorp © 2018
Интернет каталог веб-сайтов Винницы